Зміст
- 1. Основні техніко-економічні показники використання транспортних засобів та їх аналіз
- 2. Показники використання транспорту
- 3. Розрахування собівартості транспортної роботи
- 4. Розрахування потреби транспортних засобів для перевезення сільськогосподарських вантажів
- 5. Розрахування потреби транспортних засобів для обслуговування збиральної техніки
- 6. Первинна обліково-контрольна документація роботи транспорту
- 7. Функціональні обов’язки диспетчера та водія автопарку
- 8. Шляхи ефективного використання транспорту
- Питання для самоконтролю
1. Основні техніко-економічні показники використання транспортних засобів та їх аналіз
Показники роботи транспорту можна умовно поділити на 4 групи:
1-ша група – показники кількісного використання транспорту:
- коефіцієнт технічної готовності;
- коефіцієнт використання парку.
2-га група – показники роботи транспорту на лінії:
- коефіцієнт використання часу зміни (наряду);
- коефіцієнт використання вантажності транспортного засобу;
- коефіцієнт використання пробігу транспортного засобу;
- середня технічна швидкість транспортного засобу;
- середня експлуатаційна швидкість транспортного засобу.
3-тя група – показники продуктивності транспортних засобів:
- добовий пробіг автомобілів;
- продуктивність транспорту, т/день;
- виробіток транспорту, т∙км.
4-та група — вимірники собівартості транспортної роботи.
2. Показники використання транспорту
До показників кількісного використання транспорту відносять:
Коефіцієнт технічної готовності, коефіцієнт використання парку, коефіцієнт експлуатації парку.
Коефіцієнт технічної готовності парку:
$$ K_{Т.Г.}=\frac{А_{д.с.}}{А_{д.гос.}}, $$
де \(А_{д.с.}\) – кількість автомобіле-днів перебування складу парку в технічно справному стані;
\(А_{д.гос.}\) – кількість автомобіле-днів перебування в господарстві;
Цей коефіцієнт має бути – \( K_{Т.Г.}= 0,80 \dots 0,85\).
Коефіцієнт використання справного парку:
$$ K_{В.П.}=\frac{А_{д.р.}}{А_{д.с.}}, $$
де \(А_{д.р.}\) – кількість автомобіле-днів виїзду на роботу;
Коефіцієнт експлуатації парку:
$$ K_{е} = {K_{Т.Г.}}\cdot{K_{В.П.}}=\frac{А_{д.р.}}{А_{д.гос.}}. $$
До показників роботи транспорту на лінії відносять:
коефіцієнт використання часу, коефіцієнт використання пробігу, коефіцієнт використання вантажності, середньотехнічна та експлуатаційна швидкість.
Коефіцієнт використання робочого часу окремого агрегату:
$$ \tau=\frac{t_{рух}}{T_{зм}}, $$
де \(t_{рух}\) – час руху агрегату, год.
Коефіцієнт використання часу руху окремого агрегату з вантажем:
$$ \tau_{в}=\frac{t_{в}}{T_{зм}}, $$
де \(t_{в}\) – час руху з вантажем, год.
Коефіцієнт використання пробігу – це відношення пробігу транспортного агрегату з вантажем до загального пробігу:
$$ \varphi_{n}=\frac{L_{В}}{L_{заг}}, $$
де \(L_{заг}\) – загальний пробіг (з вантажем і вхолосту) агрегату, км. \((L_{заг}={L_{В}}+{L_{Х}})\).
Коефіцієнт статичного використання вантажності – це відношення кількості фактично перевезеного вантажу до маси вантажу, яку міг перевезти автомобіль, якби кожного рейсу його завантажували до номінальної вантажності:
$$ \alpha_{В}^{ст}=\frac{Q_{ф}}{{g_{н}}\cdot{n_{р}}}, $$
де \(Q_{ф}\) – кількість фактично перевезеного вантажу, т;
\(g_{н}\) – номінальна вантажність, т;
\(n_{р}\) – кількість рейсів.
Коефіцієнт динамічного використання вантажності являє собою відношення фактично виконаної транспортної роботи в тонно-кілометрах до можливої роботи за повного використання номінальної вантажності:
* *
$$ \alpha_{В}^д=\frac{\Sigma{Q_{ф}}\cdot{l_{в}}}{{g_{н}}\cdot{m}\cdot{l_{в}}}, $$
де \(m\) – інвентарна кількість автомобілів конкретної марки;
\(l_{в}\) – відстань перевезення вантажу, км.
Середня технічна швидкість – це відношення загального пробігу \(l\) до часу руху рухомого складу \(t_{рух}\):
$$ V_{T}=\frac{l}{t_{рух}},\: км/год. $$
Приблизні значення технічних швидкостей під час с.-г. перевезень дорівнюють:
- на польових дорогах – 9…16 км/год для тракторних потягів і 12…25 км/год для автомобілів;
- на грейдерних дорогах – відповідно 15…18 км/год і 30…50 км/год;
- на дорогах з удосконаленим покриттям – 18…25 км/год і 50…80 км/год.
Середню експлуатаційну швидкість визначають відношенням загального пробігу до загального часу перебування рухомого складу в наряді:
$$ V_{е}=\frac{l}{t_{н}},\: км/год. $$
3. Розрахування собівартості транспортної роботи
Середньодобовий пробіг розраховують за формулою:
$$ \gamma_{д}=\frac{T_{д} \cdot V_{т} \cdot l_{ї}}{l_{ї}+V_{т}+\varphi_{n} \cdot t_{н.р.}}, $$
де \(T_{д}\) – тривалість наряду, год;
\(V_{т}\) – середня технічна швидкість транспорту, км/год;
\(l_{ї}\) – середня відстань перевезень вантажу, км;
\(\varphi_{n}\) – коефіцієнт використання пробігу;
\(t_{н.р.}\) – тривалість одного навантаження, розвантаження, год.
Продуктивність транспортних агрегатів виражає кількість перевезених вантажів або виконаних робіт за одиницю часу.
За один рейс транспортний агрегат перевезе вантажу:
$$ W_{т}={g_{н}}\cdot{\alpha_{в}^{ст}},\: т, $$
де \(g_{н}\) – номінальна вантажність, т;
\(\alpha_{в}^{ст}\) – коефіцієнт статичного використання вантажності.
Якщо врахувати відстань перевезень \(l_{в}\), на яку транспортують вантаж, одержимо кількість тонно-кілометрів за один рейс:
$$ W_{т \cdot км}={Q_{н}}\cdot{\alpha_{в}^{ст}}\cdot{l_{в}},\: т \cdot км. $$
Кількість рейсів, які може здійснити рухомий склад за зміну, можна визначити за формулою:
$$ n_{р}=\frac{t_{н} \cdot \varphi_{n} \cdot V_{т}}{l_{ср}+t_{пр}\cdot\varphi_{n} \cdot V_{т}}, $$
де \(t_{н}\) – час у наряді, год;
\(\varphi_{n}\) – коефіцієнт використання пробігу;
\(V_{т}\) – технічна швидкість, км/год;
\(l_{ср}\) – середня відстань перевезень, км;
\(t_{пр}\) – час навантаження і розвантаження на один рейс, год.
З урахуванням кількості рейсів продуктивність транспортних засобів за зміну:
$$ W_{зм}=\frac{Q_{н} \cdot \alpha_{в}^{ст} \cdot t_{н} \cdot \varphi_{n} \cdot V_{т}}{l_{ср}+t_{пр}\cdot\varphi_{n} \cdot V_{т}},\: т/зм, $$
$$ W_{зм}=\frac{Q_{н} \cdot \alpha_{в}^{ст} \cdot t_{н} \cdot \varphi_{n} \cdot V_{т}\cdot l_{в}}{l_{ср}+t_{пр}\cdot\varphi_{n} \cdot V_{т}},\: т \cdot км/зм, $$
Розрахування собівартості транспортної роботи
На транспорті розрізняють собівартість вантажних перевезень, що вимірюють у гривнях на тонно-кілометр (грн/т∙км), або на одну тонну вантажу та пасажирських – у гривнях на пасажиро-кілометр.
Визначаючи загальний показник, ураховують сумарні експлуатаційні витрати на вантажні та пасажирські перевезення.
Експлуатаційні витрати – це поточні витрати транспортних підприємств на загальний обсяг продукції, виконаний за якийсь відрізок часу.
Експлуатаційні витрати, віднесені до одиниці продукції, називають собівартістю перевезень. На транспорті термін «собівартість перевезень» вживають тоді, коли йдеться про поточні витрати на одиницю продукції.
http://life-prog.ru/ukr/1_2281_osoblivosti-rozrahunku-sobivartosti-transportnoi-produktsii.html
Собівартість транспортної роботи розраховують за формулою:
$$ C=\frac{C_{1} + C_{2} + C_{3} + C_{4} + C_{5} + C_{н}}{W_{т\cdot км}},\: грн/т \cdot км, $$
де \(C_1\) – заробітна плата з нарахуванням водіям, грн;
\(C_2\) – вартість паливо-мастильних матеріалів, грн;
\(C_3\) – амортизаційні відрахування на відновлення та капітальний ремонт, грн;
\(C_4\) – витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт, грн;
\(C_5\) – витрати на відновлення шин, грн;
\(C_н\) – витрати на послуги обслуговчих виробництв (накладні витрати), грн.
4. Розрахування потреби транспортних засобів для перевезення сільськогосподарських вантажів
Розглянемо методику розрахування кількості автомобілів для перевезення вантажу \(Q\) на відстань \(L\) за \(Д_р\) робочих днів.
1. Визначають витрати часу на один рейс:
$$ t_{p}=t_{н.р.}+ \frac{L_{в}}{V_{в}}+\frac{L_{б.в.}}{V_{б.в.}},\: год, $$
де \(t_{н.р.}\) – час навантажування, розвантажування і оформлення документів, год;
\(V_{б.в.}\) – швидкість руху без вантажу, км/год;
\(V_{в}\) – швидкість руху з вантажем, км/год.
2. Визначають кількість рейсів за день:
$$ n_{p}=\frac{T_{зм}\cdot \tau}{t_{р}}, $$
де \(T_{зм}\) – тривалість зміни в годинах, \(T_{зм}= 7\) год.
3. Визначають продуктивність автомобіля:
$$ W_{зм}={g_{н}}\cdot{\alpha_{в}}\cdot L \cdot n_{p},\: т \cdot км, $$
де \(g_{н}\) – вантажність автомобіля, т;
\(\alpha_{в}\) – коефіцієнт використання вантажності.
4. Визначають загальний обсяг транспортних робіт:
$$ V_{заг}={Q}\cdot{L},\: т \cdot км. $$
5. Визначають обсяг робіт за один робочий день:
$$ V_{д}=\frac{V_{заг}}{Д_{р}},\: т \cdot км. $$
6. Визначають кількість ходових автомобілів:
$$ n_{x}=\frac{V_{д}}{W_{зм}},\: авт. $$
7. Визначають кількість експлуатаційних автомобілів:
$$ n_{е}=\frac{n_{х}}{K_{Т.Г.}},\: авт. $$
де \(K_{Т.Г.}\) – коефіцієнт технічної готовності.
8. Визначають інвентарну кількість автомобілів:
$$ n_{і}=\frac{n_{е}}{K_{В.П.}},\: авт. $$
де \(K_{В.П.}\) – коефіцієнт використання парку.
5. Розрахування потреби транспортних засобів для обслуговування збиральної техніки
Розглянемо методику розрахування необхідної кількості автомобілів для перевезення силосної маси від силосозбирального комбайна при урожайності силосної маси \(У\), відстань перевезення \(L\). Робоча швидкість комбайна \(V_{р}\). Довжина загінки \(L_р\).
1. Визначають тривалість рейсу автомобіля:
$$ t_{p}=t_{н}+t_{роз}+t_{оф}+ \frac{L_{б.в.}}{V_{б.в.}}+\frac{L_{в}}{V_{в}}, $$
де \(t_{н}\) – час навантажування автомобіля, год;
\(t_{роз}\) – час розвантажування, год;
\(t_{оф}\) – час на оформлення документів, год;
\(L_{в}\) – відстань перевезень з вантажем, км;
\(L_{б.в.}\) – відстань перевезень без вантажу, км.
$$ t_{н}=\frac{g_{н} \cdot \gamma_{м} \cdot 10^2}{0,1\cdot B_{р}\cdot V_{р} \cdot У},\: год, $$
де \(B_{р}\) – ширина захвату силосозбирального комбайна, м;
\(g_{н}\) – вантажність автомобіля, т;
\(\gamma_{м}\) – об’ємна маса с.-г. вантажу, \(т/м^3\);
2. Обчислюють площу, з якої можна зібрати урожай за період рейсу:
$$ F={0,1\cdot B_{р}\cdot V_{р} \cdot (t_{p}-T_{n})},\: га, $$
де \(T_{n}\) – затрати часу на повороти на кінцях загінки, год;
$$ T_{n}=\frac{V_{р} \cdot t_{р} \cdot t_{n}\cdot 10^3}{6 \cdot L_{р}},\: год, $$
де \(t_п\) – тривалість одного повороту збирального агрегату, год.
3. Обчислюють масу врожаю, яку збирає комбайн за період рейсу автомобіля:
$$ G={F}\cdot{У},\: т. $$
4. Визначають необхідну кількість автомобілів для обслуговування силосозбирального комбайна:
$$ n_{а}=\frac{G}{g_{н}\cdot \gamma_{м}}. $$
Розрахування кількості транспортних засобів для обслуговування зернозбирального комбайна
1. Визначають тривалість рейсу автомобіля:
$$ t_{p}=t_{н}+t_{роз}+t_{оф}+ \frac{L_{б.в.}}{V_{б.в.}}+\frac{L_{в}}{V_{в}}, \: год. $$
2. Площа, з якої комбайн збере врожай за період рейсу:
$$ F={0,1\cdot B_{р}\cdot V_{р} \cdot t_{p}},\: га, $$
де \(В_р\) – робоча ширина захвату, м;
\(V_р\) – робоча швидкість руху комбайна, км/год.
$$ V_{р}=\frac{36 \cdot q}{B_{р}\cdot У_{м}}, $$
де \(q\) – пропускна здатність молотарки комбайна, кг/с;
\(У_{м}\) – врожайність маси, т/га.
$$ У_{м}={У_{з}}+{У_{с}}, $$
де \(У_{з}\) – врожайність зерна, т/га;
\(У_{с}\) – врожайність соломи, т/га.
3. Кількість зерна з площі зібраної за період рейсу:
$$ G={F}\cdot{У_{з}},\: т. $$
4. Визначають необхідну кількість автомобілів для обслуговування зернозбирального комбайна:
$$ n_{а}=\frac{G}{g_{н}\cdot \gamma_{м}}. $$
6. Первинна обліково-контрольна документація роботи транспорту
Основним і обов’язковим документом первинного обліку роботи транспортних засобів є дорожній лист. Випуск транспорту із автопарку без дорожнього листа заборонено.
Дорожній лист водіям транспортних засобів видає диспетчер автопарку, випуск транспорту з автопарку здійснює технік-механік і інженер автопарку.
Дорожні листи видають водіям тільки на одну зміну за умови здання попереднього листа. На більш тривалий строк листи видають тільки у випадках відрядження.
Виданий водію дорожній лист має обов’язково мати порядковий номер, штамп і печатку с.-г. підприємства, якому належить транспортний засіб.
У дорожньому листі записують всі дані про автомобіль, вид маршруту, час виїзду і повернення, кількість одержаних пально-мастильних матеріалів, показання спідометра та порядок виконання завдання.
Виконання завдання (зворотна сторона дорожнього листа), пробіг автомобіля, перевезено тонн, час простою під навантаженням і розвантаженням, – фіксує водій на підставі товарно-транспортних документів.
Обробку дорожнього листа виконує диспетчер автопарку.
На підставі обробки дорожнього листа водію нараховують заробітну плату, аналізують стан використання пально-мастильних матеріалів згідно з нормативами.
Обробку дорожнього листа вважають закінченою тоді, коли дані за всіма показниками роботи транспорту будуть занесені в картку обліку роботи транспорту. Оброблені дорожні листи передають в бухгалтерію сільськогосподарського підприємства.
7. Функціональні обов’язки диспетчера та водія автопарку
Функціональні обов’язки диспетчера автопарку:
- отримує і реєструє бланки дорожніх листів; заповнює, видає і приймає дорожні листи;
- оформляє дорожні листи на кожен робочий день;
- перевіряє правильність їх оформлення, наявність всіх реквізитів;
- здійснює реєстрацію дорожньої документації; веде диспетчерський журнал, в який заносить дані з основних реквізитів дорожніх листів;
- контролює правильність записів показання спідометра, отримання і залишків пально-мастильних матеріалів (ПММ);
- виявляє в дорожніх листах записи про допущені водіями порушення правил дорожнього руху і доповідає про них керівництву;
- співставляє отримані дані про роботу транспортних засобів зі змінно-добовими завданнями, виявляє відхилення і причини їх виникнення;
- кожен день здає дорожні листи, за попередній день, в бухгалтерію;
- кожен місяць, до 10 числа місяця, який наступає за звітними, надає в бухгалтерію відомості з щоденними даними з витрати пали і обліку пробігу по кожному транспортному засобу.
Функціональні обов’язки водія автопарку:
- забезпечення найбільш оптимального та безпечного переміщення вантажів;
- подання машини в потрібний час у потрібне місце;
- своєчасне обслуговування автомобіля, тісний контакт зі станціями техобслуговування;
- утримання машини в справному стані і чистоті;
- усувати виниклі протягом роботи на лінії експлуатаційні несправності автомобіля, а також здійснювати регулювальні роботи в польових умовах за відсутності технічної допомоги;
- сувора звітність щодо витрат на утримання та обслуговування автомобіля;
- здійснювати оперативний зв'язок у разі виникнення непередбачуваних обставин на шляху;
- здійснювати охорону вантажу і автомобіля під час стоянки на кінцевих і проміжних пунктах під час міжміських перевезень;
- за домовленістю – виконання дрібних завдань або доручень.
8. Шляхи ефективного використання транспорту
Ефективність використання транспортних агрегатів, не зв’язаних з виробничим процесом, за правильного комплектування агрегатів, залежить переважно від часу навантаження (розвантаження) і організації роботи в дорозі.
Час на навантаження і розвантаження можна зменшити через скорочення часу на очікування навантаження і часу на саме навантаження. Зменшення часу на очікування навантаження досягають правильним узгодженням роботи навантажувально-розвантажувальних і транспортних засобів.
Час на навантаження зменшують застосуванням високопродуктивних навантажувачів, а також найпростіших пристроїв для розвантаження автомобілів і причепів.
Правильна організація роботи транспорту на лінії дає можливість збільшити технічну і експлуатаційну швидкість, поліпшити використання часу і вантажності.
Збільшити швидкість руху можна через поліпшення доріг (особливо польових), технічного стану автомобілів і тракторів-тягачів, а також організації руху.
На поліпшених дорогах можна рухатися без зменшення швидкості; на них зменшуються втрати продуктів врожаю, їх пошкодження під час транспортування.
Дуже важливо повністю використовувати вантажність кожного транспортного агрегату, оскільки це дає можливість збільшити кількість вантажу, який перевозять одним агрегатом, зменшується число їздок і, отже, потреба в транспорті. Під час перевезення сільськогосподарських вантажів для збільшення коефіцієнта використання вантажності часто буває необхідним нарощувати борти.
Ефективність використання транспортних засобів, які обслуговують роботу технологічних агрегатів, підвищується за досягнення узгодження їх роботи з роботою посівних, збиральних й інших агрегатів, за об’єднання їх у групи для обслуговування групи технологічних агрегатів.
Значне збільшення ефективності використання транспортних засобів досягають застосуванням автомобільних і тракторних поїздів.
Для поліпшення використання транспорту на аграрних підприємствах насамперед важливо досягти раціональної технологічної структури перевезень: автомобілями – 50…65 %, тракторними поїздами – 30…35 %, гужовим транспортом – 10 %.
Для підвищення ефективності використання автопарку потрібно визначити раціональну структуру його і достатньо забезпечити причепами. Нині аграрні підприємства гостро відчувають нестачу самоскидів і спеціалізованих автомобілів, частку яких має бути істотно збільшено (до 43 і 20 % усього автомобільного парку). Вантажність причепів доцільно довести, як мінімум, до 10…15 % вантажності автопарку. Дуже важливо також підвищити кваліфікацію водіїв, поліпшити технічне обслуговування автомобілів, перейти на прогресивні форми організації праці та її матеріального стимулювання.
Питання для самоконтролю
- Назвіть основні техніко-економічні показники використання транспортних засобів.
- Охарактеризуйте показники кількісного використання транспорту.
- Які показники роботи транспорту на лінії?
- Як визначити продуктивність транспорту?
- Як розраховують собівартість транспортної роботи?
- Які фактори впливають на продуктивність транспорту?
- Які фактори впливають на собівартість транспортної роботи?
- Як обліковують і контролюють роботу транспорту?