Зміст
1. Поняття про машинно-тракторний підрозділ (тракторна бригада), його завдання і складові
У ринкових умовах, незалежно від форм власності, основною формою внутрішньогосподарської організації праці є бригади і ланки – самостійні виробничі одиниці, які виконують роботи на закріпленій ділянці землі з вирощування однієї або кількох сільськогосподарських культур або на неї припадає частина виробничого процесу в тваринництві.
Бригади комплектуються, як правило, за виробничим принципом. Крім постійного складу працівників, виробнича бригада повинна мати також постійну земельну ділянку – сівозміну – і засоби виробництва.
Отже, постійна виробнича бригада – це колектив працівників певного професійного складу, за яким на тривалий час закріплено землю або тварин і необхідні засоби виробництва для своєчасного виконання всіх робіт, переважно власними силами одержання запланованого обсягу продукції на основі матеріальної заінтересованості в кінцевих результатах виробництва на умовах госпрозрахунку, колективного підряду чи оренди, колективної або приватної власності.
За складом галузей бригади класифікують на спеціалізовані галузеві, комплексні; за рівнем механізації: ручної праці, механізованої та комплексної механізації.
Спеціалізовані бригади створюють для обслуговування окремого технологічного процесу з виробництва одного або кількох однорідних видів продукції (бавовницькі, виноградарські, хмелярські, тютюн, овочівницькі, кормовиробничі).
Галузеві бригади створюють для виконання робіт або обслуговування однієї якоїсь галузі, вони виробляють один або кілька однорідних видів продукції. Це рільничі, овочівницькі, садівничі тваринницькі, скотарські та інші бригади.
Комплексні бригади об'єднують працівників різних професій, різного рівня кваліфікації і обслуговують кілька різних галузей рослинництва та тваринництва.
Тимчасову бригаду створюють на час виконання певного обсягу робіт з будівництва, заготівлі органічних добрив, збирання врожаю на полях, перевезення великого обсягу вантажів, стриження овець тощо.
Основною виробничою одиницею в сільськогосподарському виробництві є механізована бригада.
Головною перевагою механізованих бригад є те, що в більшості випадків їм надано землю, техніку і робочу силу. Від ефективної роботи механізованих бригад залежить кількість, якість і собівартість продукції, тобто основні показники, які визначають рентабельність усього господарства, його здатність здійснити принцип самоокупності.
У сільськогосподарському виробництві розрізняють такі види механізованих бригад: самостійні тракторні бригади, комплексні механізовані бригади і тракторно-рільничі.
Тракторна бригада виконує всі механізовані роботи на землі, що закріплена за кількома підрозділами рослинництва (рільничими, овочівницькими або іншими), укомплектованими працівниками ручної праці.
Головним завданням бригади є отримання максимуму продукції за найменших затрат праці і засобів на її одиницю. Для отримання максимуму продукції за найменших затрат потрібно запровадження прогресивної технології вирощування сільськогосподарських культур; виконання робіт в агротехнічні строки і з високою якістю; застосування високоякісного районованого насіння, органічних і мінеральних добрив, а також високоефективних гербіцидів відповідно до вимог агротехніки; впровадження комплексної механізації вирощування сільськогосподарських культур; правильне комплектування машинно-тракторних агрегатів; забезпечення безперебійної роботи машинно-тракторного парку; забезпечення економічної роботи машинно-тракторних агрегатів; впровадження госпрозрахунку в роботу бригад.
Тракторна бригада, як правило, обслуговує декілька виробничих (немеханізованих) бригад. За тракторною бригадою закріплюють споруди, техніку і засоби для її обслуговування. Землю за тракторною бригадою не закріпляють. Всі механізатори у розпорядженні бригадира тракторної бригади, який відповідає за технічну готовність машин, правильне використання і якісне виконання робіт в установлені строки. Оплата праці колективу механізаторів залежить не тільки від обсягу виконаних механізованих робіт, але і від кількості продукції, виробленої виробничими бригадами і фермами, які обслуговує ця тракторна бригада.
У структурі механізованих бригад є постійні ланки і тимчасові трудові колективи (загони чи ланки), які створюють для виконання окремих технологічних операцій. З постійних ланок у структурі бригад найбільш поширені ланки: культурно-побутового і організаційно-господарського обслуговування, що забезпечує необхідні санітарно-гігієнічні та культурно-побутові умови механізаторам в польових умовах, доставляє їх до робочих місць і на відпочинок, забезпечує харчуванням, веде облік роботи; ТО МТП, що забезпечує заправку агрегатів пально-мастильними матеріалами, проводить щозмінне, перше (ТО-1) і друге (ТО-2) технічні обслуговування, усуває несправності; транспортно-технологічного обслуговування агрегатів; поливу сільськогосподарських культур; з вирощування овочів; з вирощування просапних і технічних культур з великим обсягом робіт у міжпіковий період (між сівбою і збиранням), таких як картопля, цукровий буряк, кукурудза, соняшник.
Внутрішньобригадні тимчасові трудові колективи (загони чи ланки) створюють на певний період на виконання однієї або декількох операцій, взаємозв’язаних агротехнічними строками. Вони можуть бути спеціалізованими за видами вирощуваних культур, виконуваними операціями, використовуваними машинами, а також комплексними – для виконання комплексу робіт єдиного технологічного циклу. За виконуваними функціями тимчасові ланки можуть бути і загального призначення, наприклад, ланки з обробітку ґрунту та внесення добрив під всі культури, їх хімічного захисту тощо. Практика свідчить, що в структурі механізованих бригад найбільш поширені тимчасові технологічні ланки: із заготівлі і внесення органічних добрив; внесення мінеральних добрив; обробітку ґрунту; сівби; заготівлі кормів; догляду за рослинами; збирання зернових та інших культур.
Виробничий досвід показує, що найбільш продуктивно працюють механізовані ланки, до складу яких входять 5…8 механізаторів.
2. Поняття про машинний двір
Машинний двір – головний елемент ремонтно-технічної бази центральної садиби господарства (рис. 4.2.1), де організують зберігання техніки і знятих з неї вузлів і деталей; ремонт нескладних сільськогосподарських машин; тут проводять комплектування, регулювання і налагодження машин і агрегатів; дозбирання, обкатування нової, розбирання і дефектування списаної техніки.
1 – майстерня для ремонту машин; 2 – котельня; 3 – будинок механізатора; 4 – спортивний майданчик; 5 – гараж із зимовими боксами для тракторів; 6 – відділення для миття машин; 7 – нафтосховище; 8 – майданчик для тимчасового зберігання машин та автомобілів; 9 – майданчик для регулювання робочих органів машин; 10 – майданчик для тривалого зберігання машин
Машинний двір містить комплекс інженерно-технічних об’єктів і споруд, які забезпечують збереження сільськогосподарської техніки і обладнання в неробочий період відповідно до вимог державного стандарту.
Машинний двір залежить від типу ремонтно-технічної бази центральної садиби господарства. Тип ремонтно-технічної бази залежить від розмірів господарства, кількості техніки і умов її базування. Машинний двір може функціонувати як разом з другими секторами ремонтно-технічної бази, так і самостійно. Територію машинного двору має бути огороджено за периметром, озеленено, забезпечено електроенергією і водою.
Територію машинного двору вибирають з урахуванням рельєфу місцевості, напряму панівних вітрів, можливості захисту машин від заносів, наявність зручних місць для розміщення виробничих об’єктів і майданчиків з твердим покриттям для зберігання техніки і проїздів. Територію машинного двору огороджують, ізолюючи від інших об’єктів ремонтно-обслуговчої бази з метою запобігання розукомплектуванню машин, переїзду через його територію працюючої техніки.
Майданчики і будівлі машинного двору розташовують на сухих, незатоплюваних місцях з водовідвідними каналами.
Місця зберігання машин обладнують згідно з правилами протипожежної безпеки і охорони праці.
До складу машинного двору входять:
- криті приміщення (гаражі, сараї, навіси) і майданчики з твердим покриттям або профілюванні – для зберігання техніки;
- пост (пункт) консервації сільськогосподарської техніки;
- майданчики для комплектування, регулювання і налагодження машин і агрегатів;
- навантажувально-розвантажувальний майданчик, обладнаний вантажопідіймальними механізмами;
- склад для зберігання складаних частин і деталей, які знімають з машин у разі ставлення їх на зберігання;
- майданчик для очищення і мийки машин (поза зоною зберігання);
- майданчик для розбирання і дефектування списаної техніки;
- протипожежне обладнання і інвентар.
Кожен об’єкт або споруда машинного двору має свій типовий проект.
За своїм призначенням машинні двори підрозділяють на два типи: центральні і бригадні. У невеликих господарствах двори обох типів можуть бути суміщені. У господарствах, де немає типових центральних виробничих баз, машинні двори організовують окремо, незалежно від виробничих баз.
На центральному машинному дворі зберігають всі тривало невживані у виробництві автомобілі, трактори, зернові і спеціальні комбайни, а також складні сільськогосподарські машини, стаціонарне устаткування, чекаючи монтажу або що демонтується для реалізації або ліквідації.
На бригадних машинних дворах зберігають сільськогосподарські машини, ремонтовані на пункті технічного обслуговування бригад (відділень); проводять післясезонне обслуговування і ремонт машин; комплектують їх в агрегати і заздалегідь налаштовують; усувають несправності в процесі експлуатації машин; одержують нові машини з центрального машинного двору, випробують їх і заздалегідь регулюють.
Вибір відповідного типового проекту залежить від розміру, напряму господарства, структури і кількісного складу МТП. Вибираючи типовий проект для конкретного господарства, потрібно передбачити 5…8 % резервної площі для нових машин.
На рис. 4.2.2 показано план експериментального машинного двору.
Зони: І – підготовки машин до зберігання; ІІ – складання і короткочасної стоянки нової техніки; ІІІ – тривалого зберігання машин; ІV – розбирання і ліквідації техніки, що непридатна;
1 – склад горючих і змащувальних матеріалів; 2 – мийний майданчик; 3 – естакада; 4 – майданчик для інших машин; 5 – ворота; 6 – прохідна; 7 – склад вузлів і деталей; 8 – стелаж-навіс з розвантажувальним пристроєм; 9 – майданчик для зберігання вузлів нових машин; 10 – пожежний резервуар; 11– резервний майданчик; 12 – майданчик для гусеничних тракторів; 13 – майданчик для тракторів із змонтованими машинами;14 – майданчик для тракторів колісних; 15 – майданчик для жаток і комбайнів; 16 – майданчик для комбайнів без жаток; 17, 18 – майданчики для жаток рядних; 19 – майданчик для автомобілів; 20 – майданчик для тракторів; 21 – майданчик для засобів технічного обслуговування; 22 – майданчик для причепів тракторних; 23 – майданчик для грабель; 24 – майданчик для прес-підбирачів; 25 – майданчик для підбирачів-складальників копи; 26 – майданчик для стогометів; 27 – майданчик для косарок; 28 – майданчик для силосозбиральних комбайнів; 29 – майданчик для картоплекопачів; 30 – майданчик для обприскувачів, обпилювачів; 31 – майданчик для аерозольних генераторів; 32 – майданчик для дощувальних установок; 33 – майданчик для підбирачів; 34 – майданчик для автозавантажувачів сівалок; 35 – майданчик для складання і регулювання нової техніки; 36 – майданчик для стоянки нової техніки; 37 – майданчик для списаних машин
Покриття майданчиків можуть бути ґрунтові (з дернини багаторічних трав), поліпшені ґрунтові (з щебнево-гравієвої суміші, або коленого каменя булижника), асфальтобетонні і цементні. Кращими є останні, проте зберігання на них коштує господарствам дуже дорого. Частіше майданчики готують з дернини багаторічних трав або утрамбованого і профільованого ґрунту з додаванням щебеню, шлаку, гравію і т. інше. Гравієві смуги обладнають завширшки 5 м, завтовшки 15…18 см і ущільнюють важкими катками. Поверхню смуг завглибшки до 2 см обробляють бітумом. Відстань між смугами – 12 м.
Проїзди між рядами машин покривають гравієм або коленим каменем булижником або асфальтобетоном. Для дернових покриттів краще висівати трав'яні суміші кущових і кореневищних злаків, що мають невисокий травостій. Норми висіву мають бути в 3…5 разів вище за звичний кормовий посів.
На майданчиках для зберігання комбайнів і жаток та місцях установлення підставок роблять, як правило, асфальтобетонні опори, на майданчиках регулювання нової техніки укладають збірні залізобетонні плити на піщаній підставі завтовшки до 30 см.
Електроосвітлення машинних дворів має бути від низьковольтної повітряної мережі 380/220 В. Охоронне освітлення забезпечують світильники типа СПО.
Середньорічна чисельність робітників машинного двору визначається за формулою:
$$ P=\frac{T}{B}, \tag{4.2.1} $$
де \(T\) – загальна річна трудомісткість робіт, \(люд. \cdot год \);
\(B\) – річний фонд часу одного робітника, \(люд. \cdot год \).
На машинних дворах необхідно створити постійні бригади і ланки. У господарствах з обмеженими трудовими ресурсами для виконання робіт на машинних дворах організують бригади або ланки з постійно-змінним складом. Під час організації праці важливо передбачити широку взаємозамінність працівників, тобто суміщення професій.
Склад робочих за професією визначають за формулою:
$$ P_{n}=\frac{T_{0}\cdot K_{п}}{T_{гп}}, \tag{4.2.2} $$
де \(T_{0}\) – загальна трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт за конкретною групою машин, \(люд. \cdot год \);
\(K_{п}\) – коефіцієнт трудомісткості робіт визначеної професії в загальній їх трудомісткості;
\(T_{гп}\) – річний фонд робочого часу за конкретною професією, год.
Цим способом визначають чисельність станочників, слюсарів, ковалів, зварювальників.
3. Технічна документація тракторної бригади
Основна облікова документація тракторної бригади: обліковий лист тракториста-машиніста; дорожній лист трактора; накопичувальна відомість обліку використання МТП; журнал обліку робіт і витрат; звіт про роботу тракторів і комбайнів; звіт про наявність і стан сільськогосподарської техніки; звіт про наявність і витрати пально-мастильних матеріалів.
Основним первинним документом для обліку роботи тракторів, комбайнів та інших самохідних машин є обліковий лист тракториста-машиніста (ф. № ПСГ-3).
Незалежно від форми організації механізованих робіт на кожний трактор призначають одного, а в разі роботи у дві зміни – двох трактористів. Облік у тракторній бригаді веде обліковець-заправник або цю функцію виконує бригадир тракторної бригади, в обов'язки якого входить своєчасне і правильне складання первинних документів обліку виконаних робіт, витрачання нафтопродуктів і нарахування оплати праці механізаторам.
Виконання тракторних та інших механізованих робіт записують щоденно до облікового листа кожного тракториста. Листок розраховано приблизно на п’ятнадцять змін, показники записують за кожною зміною окремо.
Кожен механізатор після закінчення зміни має мати відомості про кількість та якість виконаної ним роботи, про витрати пального і розмір заробітку за зміну. Всі ці показники записують щоденно до облікового листа. У визначені в господарстві терміни (через 10…15 днів) облікові листи, підписані механізатором, бригадиром, агрономом, обліковець подає до бухгалтерії, де їх перевіряють, затверджують, після чого вони є підставою для узагальнення і систематизації у накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку і журналі обліку робіт і витрат.
Питання для самоконтролю
- Як класифікують бригади за складом галузей?
- Охарактеризуйте види механізованих бригад.
- Дайте характеристику тракторної бригади.
- Які завдання ставляться перед тракторною бригадою?
- Що таке машинний двір?
- Які споруди розміщені на машинному дворі?
- Яка технічна документація має бути у тракторній бригаді?