Тема 3.6. Визначення технологічних процесів під час вирощування круп’яних культур та їх технічне забезпечення

1. Характеристика існуючих технологій виробництва проса, гречки

Прогресивні технології спрямовані на досягнення запрограмованих кінцевих результатів з ефективним використанням природних та інших не поновлюваних ресурсів.

Під час виробництва круп’яних культур сучасні технології мають ознаки інтенсивних, ресурсоощадних, енергоощадних і ґрунтозахисних технологій.

В умовах ринкових відносин має здійснюватися інтенсифікація землеробства, проте не через кількісне нарощування ресурсів, а на основі їх більш раціонального використання, яке досягають удосконаленням технології вирощування. На сучасному етапі воно полягає в застосуванні інтенсивних ресурсоощадних технологій.

Сучасні системи землеробства дають можливість виключити енергоємні операції, зокрема оранку, залишити на поверхні ґрунту більше рослинних решток, запобігти його ерозії й зекономити паливо. Останнім часом такі технології (мінімальна і нульова) все ширше впроваджують у господарствах, зокрема, під час вирощування гречки і проса.

Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування культури на всіх етапах її росту і розвитку.

Під час розробки інтенсивної технології потрібно передбачати розміщення культури в сівозміні після кращих попередників, вирощування сортів інтенсивного типу, оптимізацію живлення рослин шляхом внесення добрив з урахуванням їх умісту у ґрунті. За інтенсивної технології перевагу надаємо інтегрованій системі захисту від шкідників, хвороб та бур’янів.

Ресурсозбереження досягають через скорочення кількості агротехнічних прийомів у зв’язку з використанням комбінованих агрегатів.

В основу ресурсоощадної технології покладено результати досліджень зі створення моделей високопродуктивних посівів гречки та проса, що забезпечують зростання врожайності на 20…30 % з отриманням зерна, придатного для дитячого харчування, та ощадне використання матеріальних і трудових ресурсів завдяки повнішій реалізації біокліматичного потенціалу зони.

Основою енергоощадних технологій на механізованих польових роботах є мінімізація обробітку ґрунту, яка дає змогу збільшити ширину захвату ґрунтообробних машин і зменшити витрати пального. Мульчування поверхні ґрунту післяжнивними рештками дає можливість значно зменшити кількість технологічних операцій, що теж забезпечує економію пально-мастильних матеріалів, сприяє формуванню ґрунтозахисного покриття, яке протидіє вітровій і водній ерозіям, забезпечує збереження вологи у ґрунті протягом усього вегетаційного періоду, запобігає активному проростанню бур’янів, сприяє активізації ґрунтової мікрофлори та відтворенню родючості ґрунту.

Всі технологічні операції потрібно виконувати своєчасно і якісно, дотримуючись усіх рекомендованих норм, строків та способів. Для цього на основних етапах росту і розвитку проводять біологічний контроль за станом рослин.

2. Особливості підготовки ґрунту та машинні агрегати для його виконання

Попередники. Максимальний урожай гречки та проса одержують у разі розміщення її після попередників, під які вносили органічні та мінеральні добрива – зернобобові і озимі культури, кукурудза, цукровий буряк, картопля.

Обробіток ґрунту під посів залежить від прийнятої технології вирощування.

Обробіток ґрунту. У разі розміщення круп’яних після стерньових попередників основний обробіток ґрунту починають з лущення стерні. За незначного забур’янення однорічними бур’янами стерню дискують лущильниками (ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6…8 см. Поля, сильно забур’янені коренепаростковими бур’янами, перший раз дискують на глибину 6…8 см, удруге – після відростання бур'янів лемішними лущильниками (ППЛ-5-25, ППЛ-10-25) на 12…14 см.

Поля, засмічені коренепаростковими бур’янами, відразу після збирання врожаю обробляють дисковими знаряддями на глибину 6…8 см, через 10…12 днів, у разі з’явлення розеток бур’янів, повторно обробляють лемішними лущильниками на глибину 10…12 см. Третє лущення на глибину 14…16 см такими самими агрегатами проводять у разі появи нових паростків бур’янів.

Зяблеву оранку, в разі розміщення гречки після стерньових попередників, проводять через 15…20 днів після останнього лущення на глибину 20…22 см плугами з передплужниками (ПЛН-5-35, ПЛП-6-35), а на ґрунтах з мілких орним шаром (дерно­во-підзолистих) – на глибину його залягання.

Якщо попередником гречки є цукровий буряк або картопля, то зяблеву оранку проводять на глибину 25…27 см без попереднього лущення.

Після кукурудзи проводять дискування в два сліди на глибину 8…10 см важкими дисковими боро­нами (БДТ-3,0, БДТ-7,0). Оранку проводять на глибину 22…27 см.

На полях, чистих від бур'янів, оранку замінюють глибоким роз­пушуванням (12…14 см) важкими дисковими боронами БДТ-7А, БД-10 або плоскорізами КПГ-2-150 на глибину 20…22 см.

На схилах, а також у районах вітрової ерозії здійснюють безвідвальний обробіток: стерню розпушують голчастою бороною (БИГ-3), а основний обробіток проводять плоскорізами-глибокорозпушувачами (ПГ-3-5, КПГ-2-150, ОПТ-3-5) на глибину 20…22 см.

Взимку слід застосовувати снігозатримання з використанням валкоутворювачів (СВУ-2,6). Рано навесні, з настанням фізичної стиглості ґрунту, закривають вологу боронуванням (БЗСС-1, БЗТС-1) у 2…3 сліди на глибину 3…4 см і приступають до культивації. Першу культивацію культиваторами КПС-4, КПГ-4 з боронуванням (БЗТС-1) проводять на глибину 10…12 см, другу (передпосівну) – до 6 см (на глибину загортання насіння) культиваторами УСМК-5,4.

У суху весну перед сівбою площу прикотковують котками 3ККШ-6 або СКГ-2 з райборінками ЗБП-0,6.

Останнім часом, під час вирощування гречки, все ширше впроваджуються у господарствах ресурсощадні технології (мінімальну і нульову). Для їх реалізації за необхідності використовують мульчувачі рослинних решток вітчизняного виробництва ПП-2,0, ПН-2,0, ПН-4,0 (Білоцерківський завод сільськогосподарських машин), або зарубіжного – групи компаній KUHN (Франція) і RHINO (США). Операції основного мінімального обробітку ґрунту доцільно виконувати за один прохід агрегату комбінованими машинами КШН-5,6, КШН-3,0, АГРО-3 (ВАТ «Галещина, машзавод»), моделей АГ і УДА (Білоцерківський завод сільськогосподарських машин), Smaragd або Holiodor (LEMKEN), MIXTER (група компаній KUHN), Centaur (AMAZONE) тощо.

Добрива. Після попередників, під які вносили достатньо органічних та мінеральних добрив, під гречку основне добриво безпосередньо під гречку можна не вносити. Після неудобрених попередників норма внесення фосфорних добрив – 45…60, азотних – 30…35 кг/га поживної речовини.

Овес

Овес вважають найменш вимогливою культурою до родючості ґрунтів та попередників. У сівозміні овес слід висівати насамперед після зернобобових, тоді він формує високобілкове зерно і дає приріст урожаю 3…4 ц/га і більше. Відмінними попередниками вівса є удобрені просапні культури. У роки недостатнього зволоження овес не рекомендується сіяти після цукрового буряку, який висушує ґрунт та мають спільних з ним шкідників. Не можна сіяти після буряку на полях, заражених нематодою, яка розмножується також і на вівсі. На Поліссі його посіви продуктивні після картоплі, гречки та льону-довгунцю. Через фітосанітарні проблеми овес не можна вирощувати після вівса та ярого ячменю. Добрий зерновий попередник жито, а пшениця і озимий ячмінь є можливими попередниками вівса.

Підготовка ґрунту

Лісостепу, Поліссі та в передгірних і гірських районах Карпат основний обробіток складається з різноглибинного розпушування ґрунту дисковими чи плоскорізними знаряддями та зяблевої оранки.

Після збирання культур суцільного способу сівби поле лущать, а через 2…3 тижні орють на глибину орного шару. Поле з-під просапних культур орють без попереднього лущення. На важких і перезволожених ґрунтах рекомендується чизелювання або щілювання.

Поля, сильно забур’янені вівсюгом, для провокування його сходів додатково обробляють голчастими знаряддями (БИГ-3). На забур'янених коренепаростковими бур’янами площах спочатку проводять мілкий, а пізніше глибокий (23…25 см) обробіток ґрунту.

Весняний обробіток ґрунту під овес традиційний для ярих культур і може охоплювати боронування, вирівнювання та культивацію. Він має гарантувати рівномірне, високоякісне загортання насіння під час сівби. Для вівса важливо забезпечити добре осідання ґрунту з нормально діючою капілярною системою, оскільки овес внаслідок плівчастості своїх зерен (25…30 %) вимагає більше вологи для проростання і подальшого росту та розвитку, ніж пшениця, жито чи ячмінь.

Оскільки овес сіють дуже рано, а посівні площі відносно невеликі, у більшості випадків не проводять закриття вологи. Поле за настання фізичної стиглості ґрунту готують до сівби з допомогою КПС-4 чи комбінованих агрегатів.

3. Агротехнічні вимоги до сівби проса, гречки

Гречка

Велике значення мають терміни висіву. За раннього посіву сходи пошкоджують весняні заморозки, а пізнього – пошкоджують спека і недолік вологи.

Сіють гречку, коли ґрунт на глибині 8…10 см прогріється до стійкої температури 10…12 °С, переважно звичайним рядковим або широкорядним способом із шириною міжрядь відповідно 15 та 45 см.

Рядковій сівбі надають перевагу в районах достатнього зволо­ження, на бідних та чистих від бур'янів ґрунтах з використанням скоростиглих сортів гречки, які мало гілкуються; широкорядній, стрічковій (45х15х2) – на забур'янених ґрунтах, особливо в райо­нах нестійкого і недостатнього зволоження.

За рядкової сівби висівають у районах Степу 3…3,5 млн схожих зерен на 1 га (60…75 кг/га), в Лісостепу і на Поліссі 4…5 млн зерен (80…110 кг/га); за широкорядної сівби – у Степу висівають 45…50 кг/га, у Лісостепу і на Поліссі 50…80 кг/га. Загортають насіння на глибину 4…5 см, а на легких ґрунтах 6…7 см.

Велике значення, особливо за широкорядного посіву, має спрямованість рядків. Практика показала, що найбільш раціональним є розміщення рядків з півночі на південь, що не дає можливості рослинам затіняти один одного.

Просо

Очищають і сортують насіння машинами ЗАВ-20, ЗАВ-40. Для сівби використовують насіння чистотою не нижче 98,5 %, схожістю вище 90 %. Насіння перед сівбою протруюють на машинах ПС-10, ПСШ-5 вітаваксом або фундазолом (2…2,5 кг/т) із застосуванням плівкоутворювачів ПВС (0,5 кг/т) або NaKMu (0,2 кг/т).

Просо висіяне в непрогрітий ґрунт сильно заростає бур'янами, які сходять раніше. Тому його треба сіяти тоді, коли ґрунт на глибині 8…10 см прогріється до 12…14 °С. Період можливих строків сівби більш розтягнутий – з кінця квітня до кінця травня. Сіяти просо в пізніші строки треба на забур'янених полях з метою, щоб за допомогою 2…3 допосівних культивацій максимально очистити ґрунт від бур'янів.

Спосіб сівби проса залежить від родючості ґрунту, попередника, забур'яненості поля, забезпечення вологою. На родючих ґрунтах, після кращих попередників, за достатньої зволоженості ґрунту, чистих від бур'янів полях застосовують звичайний рядковий спосіб сівби. Застосовують також вузькорядну сівбу.

На забур'янених полях, у разі нестачі вологи в ґрунті переважно використовують широкорядний стрічковий посів за схемою 60x15x15 та 45x15x15 см і однострічковий з міжряддям 45 см.

Середні рекомендовані норми висіву проса за звичайної рядкової сівби: на Поліссі та в північному Лісостепу 3,7…4 млн (26…18 кг/га), у південному Лісостепу 2,5…3 млн (20…22 кг/га), у Степу 2,3…2,5 млн схожих насінин на 1 га (18-20 кг/га). За широкорядної сівби норму висіву зменшують на 0,5…0,7 млн насінин, за вузькорядної – збільшують на 0,5…0,6 млн схожих насінин на 1 га.

На чорноземних ґрунтах насіння загортають на глибину 3…5 см, на важких – на 3…4 см. У разі пересихання ґрунту насіння загортають на 1…2 см глибше (6…7 см).

Овес

Спосіб сівби – вузькорядний (7,5 см), рядковий (12 см, 15 см), перехресний.

Глибина сівби залежить від біологічних особливостей культури. Овес менше страждає від глибшої сівби, порівняно з ячменем. Крім того, для проростання плівчастого насіння потрібно більше води. Тому серед зернових культур глибина сівби вівса одна з найбільших. За ресурсоощадних технологій його слід сіяти на 3…4 см. На легких ґрунтах глибина сівби може досягати 4…6 см, у південних районах за посушливої погоди – на 6…7 см.

Овес характеризує підвищена кущистість і він добре реагує на збільшення площі живлення. Але швидкість росту бокових пагонів, тобто енергія кущіння, є меншою, порівняно з іншими зерновими культурами. На зріджених посівах спостерігається утворення надмірного підгону, внаслідок чого затримується достигання зерна, затягується збирання врожаю і погіршується його якість.

Практичним методом запобігання цьому явищу є загущення посівів, що обмежує процес кущіння. Тому норми висіву вівса рекомендуються високі. У лісостеповій зоні висівають 4,5…5,5 млн/га, у Степу – 4,0…4,5 млн/га, у Поліссі – 5,0…5,5 млн/га, а в передкарпатській і карпатській зонах збільшують до 5,5…6,0 млн/га схожих насінин.

У разі сівби ранніх ярих на осушених торфових ґрунтах норму висіву знижують на 25…30 %. Якщо під овес підсівають багаторічні трави, норму висіву вівса зменшують на 10…15 %.

Схожість насіння має бути не нижче 92 %, чистота не менше 98…99 %, сила росту – 80 %, маса 1000 насінин – 30…35 г. Перед сівбою або за 2…3 тижні до неї насіння протруюють вітаваксом (3,0…3,5 кг/т), фундазолом (2…3 кг/га) з використанням плівко-утворювачів для інкрустації. Для протруювання використовують такі машини: ПС-10, ПСШ-5, Мобітокс.

4. Машинні агрегати для сівби. Технологічне налагодження посівних агрегатів

Гречка

Для сівби звичайним рядковим способом використовують сівалку СЗ-3,6, вузькорядним СЗУ-3,6. Широкорядним способом гречку висівають буряковою сівалкою ССТ-12А, обладнану спеціальним пристосуванням СТЯ-27000.

За достатнього забезпечення вологою і відсутності забур’янення перевагу необхідно надавати звичайному рядковому способу сівби зерновими сівалками. За інших умов (недостатня забезпеченість вологою, забур’яненість поля) перевагу має широкорядна сівба просапними сівалками з міжряддям 45 см або зерновими сівалками типу СЗ-3,6А (міжряддя 15 см) із перекритими відповідними висівними вікнами сошників днища насіннєвого ящика. У разі агрегатування сівалки СЗ-3,6А із трактором класу 1,4 (МТЗ-80, ЮМЗ-8040 тощо) перекривають висівні апарати 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 21, 22 і 24-го сошників. Вихідні вікна в задніх стінках тукового ящика перекривають засувками.

Найбільш придатна для широкорядної сівби гречки та інших культур удосконалена сівалка УПС-12 «Веста» з пневмомеханічними висівними апаратами і дисковими сошниками. Вона має 11 комплектів висівних дисків для різних сільськогосподарських культур і один глухий диск, в якому можна просвердлити отвори під будь-яку просапну культуру. Сівалка може працювати за будь-якою технологією (після оранки, мінімальною чи нульовою).

Для широкорядної сівби гречки в підготовлений після оранки ґрунт можна скористатися наявними в господарствах сівалками типу ССТ-12В з механічними (барабанними) висівними апаратами і килеподібними сошниками. Такі сівалки комплектуються спеціальними пристроями СТЯ-27000 для сівби гречки.

Для встановлення сівалки ССТ-12 В на норму висіву насіння вибирають передаточне число 1 та кількість чарунок висівних дисків у співвідношенні:

$$ Q = \frac{K_1}{\pi \cdot D}, \tag{3.6.1} $$

де \(D\) – діаметр урухомлювального колеса, м;
\(Q\) – задана норма висіву, насінин на 1 м рядка.

Норму висіву гречки регулюють зміною передаточного співвідношення урухомника висівних дисків.

Останнім часом удосконалюється техніка для рядкової сівби. Так, завод «Червона Зірка» пропонує нові широкозахватні сівалки СЗ-10,8 і СЗ-5,4, а також стерньові сівалки для прямої сівби типу СТС-6, сівалку-культиватор Сиріус-10, пневматичну сівалку Солітер-12 тощо.

Заслуговує на увагу комбінована висівна зернотукова машина МВЗ-4,2 «Меланія» (ВАТ «Галещина, машзавод»). Комбіновані ґрунтообробно-посівні агрегати дають змогу зменшити витрати праці на 40…80 %, палива – 30…50 % і запобігти ерозії ґрунту.

Із вітчизняних посівних машин найбільш повно вимогам агротехніки відповідають універсальні зерно-трав’яні сівалки Клен-6 і Клен-4,5 (МСНПП «Клен», Луганськ). Випускається також сівалка «Клен-6П» із прикочуючими коточками.

Одними з найбільш конкурентоспроможних сівалок іноземного виробництва є посівна техніка фірми Great Plains (США) різних моделей, шириною захвату 4,6; 6,1; 7,31; 9,14 і 12,2 м. Агрегати відзначаються якістю і надійністю роботи, але їх ціна на метр захвату у 3…4 рази більша вітчизняних.

Просо

Сіють просо сівалками СЗТ-3,6, СЗА-3,6, СЗ-3,6. Кращий спосіб сівби – звичайний рядковий із внесенням добрив у рядки. Застосовують також вузькорядну сівбу сівалками СЗУ-3,6, СЗЛ-3,6.

Якщо до сівби проса гербіцидів не вносили, то краще сіяти широкорядно буряковими сівалками ССТ-12А з пристосуванням СТА-2300, що дає змогу вести боротьбу з бур'янами шляхом міжрядних обробітків ґрунту.

Овес

Сіють овес сівалками СЗ-3,6, СЗП-3,6А в перші дні весняних польових робіт за настання фізичної стиглості ґрунту і закінчують сівбу за 2…3 дні. Завдяки більш ранньому утворенню вузлового коріння овес менше терпить від запізнення із сівбою, ніж яра пшениця і ячмінь. Найбільш поширеним способом сівби є звичайний рядковий. Можна також сіяти вузькорядним і перехресним способом.

В умовах, які забезпечують добрий розвиток рослин, норму висіву вівса зменшують, а за гірших умов – збільшують. Зменшують норму висіву також у разі нестачі вологи. За сівби вузькорядним і перехресним способом допускається збільшення норми висіву на 15…20 %.

5. Підготовка поля до роботи МТА. Вибір режиму та способу руху агрегатів. Контроль і оцінювання якості роботи

Перед посівом поле має бути закультивоване і вирівняне. Перед роботою поле оглядають, виявлені перешкоди усувають. Напрям руху вибирається за максимальною довжиною гонів. Основний спосіб руху – човниковий. До початку сівби провести вішками лінію першого проходу і межі поворотних смуг. Визначають місця заправлення агрегату насінням і добривами, які залежать від довжини гонів, норми висіву і ємності насіннєвих ящиків.

Робоча швидкість посівного агрегату залежить від стану поля і може досягати 12 км/год. Забороняється робити повороти з опущеними сошниками, оскільки це може призвести до їх поломки. Повертати агрегат потрібно на понижених швидкостях. Не можна переміщати сівалку назад з опущеними сошниками. Після обробки поля засівають поворотні смуги.

Контроль і оцінювання якості роботи

Якість сівби контролюють агроном і тракторист на початку роботи і упродовж зміни, а також за зміни робочої швидкості, зміни фракцій насіння або переїзду на іншу ділянку.

Під час оцінювання якості роботи на сівбі враховують своєчасність посіву, рівномірність глибини загортання насіння, відповідність фактичного висіву насіння заданій нормі, прямолінійність рядків, ширину стикових міжрядь, наявність огріхів, обсів поворотних смуг, порівнюючи досягнуту якість з агротехнічними вимогами.

Таблиця 3.6.1 Контроль і оцінювання якості посіву

Показники	Градація нормативів	Бали	Спосіб оцінювання якості роботи
1	2	3	4
1. Відхилення норми висіву насіння, %	± 1,5 до ± 2,0 більше ± 2,0	4 2 1	У п’яти місцях за довжиною гонів порахувати кількість насіння на 1 м довжини рядка
2. Відхилення від заданої глибини  загортання насіння, см	± 1,0 до ± 1,5 більше ± 1,5	3 2 1	Не менше 10 разів за зміну розгорнути рядки за шириною захвату сівалки і визначити фактичну глибину загортання насіння
3. Відхилення величини стикових міжрядь,см	до ±5 до ±6 більше ±6	2 1 0	Не менше 10 раз за зміну виміряти ширину міжрядь між крайніми сошниками двох суміжних проходів

6. Операції догляду за посівами і машинні агрегати. Підготовка поля та технологічне налагодження агрегатів. Контроль і оцінювання якості роботи

Сівба в недостатньо зволожений ґрунт потребує коткування посівів для вирівнювання і ущільнення верхнього шару ґрунту, що сприяє прискоренню сходів. Коткують кільчасто-шпоровими 3ККШ-6, кільчасто-зубчастими ККН-2,8 або водоналивними котками 3КВГ-1,4 з одночасним боронуванням. Коткувати можна одночасно із сівбою. На вологому ґрунті післяпосівне коткування не потрібне. Коли після сівби випадають зливові дощі, утворюється кірка. Ґрунтову кірку до появи сходів знищують легкими зубовими боронами ЗОР-0,7 або посівними ЗБП-0,6, на важких ґрунтах застосовують середні борони БЗСС-1,0 або ротаційну мотику РБ-5,4. Боронування проводять впоперек рядків або вздовж діагоналі до рядків.

Ефективне також боронування у фазі першого справжньо­го листка. Боронують обережно в пізні години дня, коли тургор рослин зменшиться і вони менше пошкоджуються.

На широкорядних посівах після з’явлення сходів у фазі першого-другого справжнього листка потрібно розпушувати ґрунт на глибину 4…6 см культиваторами з лапами-бритвами (агрегат МТЗ-80+УСМК-5,4Б). Вдруге ґрунт обробляють у фазі бутонізації гречки на глибину 10…12 см культиваторами, обладнаними лише стрілчатими лапами або в поєднанні з лапами-долотами.

Під час другого міжрядного обробітку проводять підживлення круп’яних культур мінеральними добривами.

З метою кращого запилення гречки на початку її цвітіння на поле вивозять бджоли з розрахунку 3…4 бджолосім’ї на один гектар посіву. Обов’язковим є комплекс заходів хімічного захисту від бур’янів, хвороб і шкідників.

Під час догляду за посівами проса, за наявності бур’янів, для їх знищення застосовують гербіциди 2,4Д, 2М-4Х. Гер­біцидом 2,4Д обробляють просо двічі: перший раз у фазі 2…3 листків, витрачаючи 1,5…2,0 кг/га препарату, другий – у фазі повторного кущення нормою 2,0…2,5 кг/га; гербіцидом 2М-4Х – у фазі кущення нормою 1,5…2,0 кг/га.

Для знищення бур'янів у посівах вівса використовують такі гербіциди: агрітокс; базагран М; базагран хіт; 2,4Д; 2М-4Х; діален; дікопур; ковбой; лонтрел, банвел, луварам.

Захист від хвороб

Овес сильніше уражується хворобами в разі пізніх строків сівби. Від низки хвороб на ранніх стадіях росту захищає протруювання насіння. Для гарантованого одержання високих урожаїв рекомендується обприскувати посіви в період вегетації.

Боротьба зі шкідниками

Овес вирощується на незначних посівних площах і його технологія менш інтенсифікована порівняно з озимою пшеницею та ярим ячменем. Це обмежує розмноження та поширення специфічно вівсяних шкідників.

Найнебезпечнішими шкідниками цієї культури є шведська муха, стеблові блішки, хлібна п'явиця, злакові попелиці, вівсяний трипс. Для боротьби з ними використовують Бі-58 новий, діметрин, пілармакс, політрин.

Перед роботою щодо догляду за круп’яними культурами поле оглядають, виявлені перешкоди усувають. Основний спосіб руху – човниковий. Для проведення міжрядного обробітку позначають вішкою перше стикове міжряддя.

Якість сівби контролюють агроном і тракторист на початку роботи і впродовж зміни.

7. Збирання проса, гречки і машинні агрегати

Технологія збирання врожаю гречки має свої особливості на відміну від зернових культур. Достигає її врожай протягом 25…35 днів. Гречці властиві висока вологість надземної маси, різноярусність і нерівномірність достигання, схильність до вилягання і осипання. Тому скошують її у валки, коли достигне 75…80 % плодів. Збирають урожай переважно роздільним способом, лише в окремих випадках у разі перестоювання, коли рослини втрачають листки, вдаються до прямого комбайнування. За роздільного способу пластичні речовини швидше відтікають із стебел і листків у зерно, завдяки чому зелені плоди достигають, а щуплі стають більш виповненими. У посушливих умовах Степу велике осипання гречки спостерігається вже за 92 % стиглих зерен.

Неполеглу гречку скошують жатками ЖВС-6, ЖВН-6А, ЖНС-6-12, високорослу (понад 80 см) – ЖРС-4,9А, ЖШН-6А, полеглу – ЖРБ-4,2, ЖСК-4А, ЖНУ-4,0, низькорослу – ЖВР-10. Скошувати гречку у валки можна також жатками ВАТ «Бердянські жатки» типу ЖВП шириною захвату 9,1; 7,6; 6,4 і 4,9 м в агрегаті з тракторами класу 1,4, жатками ЖВН-6Б-01, ЖБВ-4,2 і ЖБВ-5 до косарок-плющилок типу КПС-5Г (Е-303, Е-304).

Для підбирання валків використовують комбайни СК-5М, СК-6-П, «Дон-1500», АСROS, КЗС-9 «Славутич», «Дніпро», «Обрій», «Клаас», «Кейс», «Джон Дір». Вибір зернозбиральних комбайнів того чи іншого виробника за продуктивністю обумовлюється обсягом збиральних робіт, ціною, надійністю і технічним сервісом. Перевагу слід надавати роторним комбайнам, які порівняно з класичними (барабанними) забезпечують значно менше дроблення і мікропошкодження зерна гречки.

Підбирають валки підбирачами транспортерного типу ППТ-3А або ПГТ-4 і пристроєм ПКК-5.

Однофазний спосіб (пряме комбайнування) використовують лише тоді, коли гречка дуже низькоросла і дуже зріджена, а також тоді, коли за дощової погоди її не можна своєчасно скосити у валки.

Просо дозріває нерівномірно: першим дозріває зерно у верхній частині волоті, потім – у середній та нижній. У зв'язку з неодночасним достиганням зерен у різних частинах волоті, схильності до осипання та через підвищену вологість всієї рослинної маси збирання проводять роздільним способом. Коли достигання досягає 80…85 % зерна, косять жатками ЖВС-6, ЖРБ-4,9 – які агрегатуються з тракторами МТЗ-80, МТЗ-82, ЮМЗ-6, а також начіпними жатками ЖВР-10, ЖВН-6А, ЖРБ-4,2, ЖСБ-4,2 з комбайнами СК-5М «Нива» та іншими.

Підбирають і обмолочують валки зернозбиральними комбайнами.

Складність збирання вівса зумовлюється нерівномірністю достигання зерна у волоті. Очікування повної стиглості в усій волоті призводить до висипання зерна з верхньої частини її. Передчасне збирання теж небажане, бо можна одержати неповноцінне насіння. Крім того, вегетативна маса вівса висихає пізніше, ніж зерно, і за підвищеної вологості ускладнюється вимолочування. Тому овес рекомендують збирати лише роздільним способом. Збирання врожаю починають тоді, коли зерно у верхній частині волоті досягне повної, а в середній воскової стиглості. За роздільного збирання дещо збільшується врожай завдяки підвищенню маси зерен у нижній частині волоті, які запізнюються з розвитком.

Лише на чистих від бур'янів площах, на низькорослих чи зріджених посівах, допускається збирання вівса прямим комбайнуванням.

Для скошування у валки використовують начіпні жатки ЖВН-6А, ЖНС-6-12, ЖВР-10 і самохідні УСК-17 «Степ», а також ЖВН-6А-01 і ЖВР-10-03 – на базі енергозасобу КПС-5М. Під час формування подвійних і спарених валків не слід допускати в них зустрічного розташування волотей.

Підбір і обмолот валків здійснюють зернозбиральними комбайнами СК-5М «Нива», СК-6А «Колос», «Єнісей-1200» і «Дон», «Лан», «Славутич». Комбайни варто обладнати полотняно-транспортними підбирачами типу ППТ-3А.

8. Агротехнічні вимоги до збирання проса, гречки

Щоб запобігти обсипанню найбільш цінного достиглого зерна, до роздільного збирання гречки приступають за побуріння 75…80 % плодів. Доцільно гречку скосити, коли відносна вологість повітря не менше 50 %, а також у хмарну погоду.

Висота скошування 15…20 см, а за високої стеблистості (понад 80 см) – до 25 см. На такій стерні валок швидко просушується. Валки на звичайних рядкових посівах укладають упоперек або під кутом до напрямку посіву на широкорядних – тільки впоперек.

Залежно від величини та вологості скошеної маси і метеорологічних факторів гречка у валках перебуває 3…5 днів. Обмолот починають коли вологість зерна становить 16…18 %, стебел і листків – 30…35 %.

Просо скошують у валки, коли в більшості волотей достигне 80…85 % зерна. Висота скошування низькорослих (до 90 см) – 12…15 см, високорослих (понад 110 см) – 20 см, швидкість руху на звичайних рядкових посівах – 9,5…10,0 км/год, на широкорядних – 7,5…8,0 км/год.

Скошування потрібно завершити за 3…4 дні.

Підбирають і обмолочують валки через 3…5 днів, коли вологість зерна зменшиться до 15…16 %, і завершують збирання за 3…5 днів.

Для круп’яних культур подрібнення насіннєвого матеріалу не має бути більше 3 %. Чистота зерна в бункері має бути не нижче 95 %.

До скошування вівса у валки приступають, коли вологість зерна на корені знижується до 35 %. За 17…18 % вологості зерна роздільне збирання припиняють і переходять на пряме комбайнування.

Забирають врожай в оптимальні, стислі терміни без утрат зерна та його якості як прямим комбайнуванням за рівномірного дозрівання і на чистих від бур'янів полях, так і роздільним способом, за якого висота рослин має бути не менше 60 см.

9. Технологічне налагодження збиральних агрегатів. Підготовка поля

Для збирання високорослої гречки (понад 80 см) на жатку встановлюють розподільник. Частота обертання мотовила має бути такою, щоб лопаті активно підводили стебла до різального апарата, але не сповзали по них. Мотовило встановлюють так, щоб лопаті захоплювали стебла на висоту 3/4…2/3 їх довжини від лінії зрізування. У разі скошування полеглої гречки з мотовила знімають лопаті, граблини встановлюють під кутом 15 або 30° назад, мотовило опускають у крайнє нижнє положення і виносять уперед. Різальний апарат має бути добре відрегульований.

Краще скошувати гречку в ранкові години, не рекомендують збирати її в спекотну погоду.

Валки підбирають і обмолочують зернозбиральними комбайнами СК- 5М, СКД-6, ДОН-1200, ДОН-1500, обладнаними пристроєм ПКК-5 з копнувачем (за підвищеної вологості) або з подрібнювачем. Щоб запобігти втратам зерна комбайни перевіряють і ущільнюють всі щілини на шляху зерна від жатки до бункера.

Частоту обертання барабана зменшують до 450…500 хв^-1, зазори між барабаном і підбарабанням: на вході – 18 мм, на виході – 8 мм. У комбайнів СК-5 і СКД-6 шківи барабана і котрурухомника міняють місцями.

Під час підбирання валків проса оберти молотильного барабана встановлюють 700…800 хв^-1. Зазор між барабаном і підбарабанням на вході 12…18, а на виході 4…7 мм.

Під час підбирання валків вівса оберти молотильного барабана встановлюють 900…1000 хв^-1.

Додатково: http://oplib.ru/random/view/1020039
https://studopedia.su/14_79374_pristroi-do-zernozbiralnih-kombayniv-dlya-zbirannya-nekolosovih-kultur.html

Підготовка поля

Поле попередньо оглядають, виявлені перешкоди для збирання позначають або огороджують. Потім поле ділять на загінки і обкошують його межі, роблять прокоси на поворотній смузі і між загінками, у разі потреби здійснюють кутові прокоси або транспортні магістралі.

Для комбайнового збирання і роботи машин для скошування поле ділять так, щоб ширина загінки була в 5…8 разів меншою за довжину.

Поворотні смуги передбачають тільки у тих випадках, коли виїзд агрегату за межі поля не можливий. Ширина поворотних смуг для жаток ЖРС-4,9А становить – 10…12 м, для жаток ЖВН-6А – 14…15 м.

Спосіб руху агрегатів установлюють на основі розмірів і конфігурації поля, визначеного напряму руху, характеристик машин, вимог до формування валка тощо. Під час скошування застосовують переважно гоновий спосіб руху за ходом годинникової стрілки, гоновий з розширенням прокосів і рухом проти годинникової стрілки, а за прямого комбайнування – кругом і гонові.

Найбільша продуктивність комбайнів може бути за організації збирально-транспортного комплексу. Такий комплекс може мати кілька загонів. Збирально-транспортний загін для потокового збирання і післязбиральної обробки зерна, наприклад, має такі ланки: підготовка полів до збирання, збирально-транспортні, для очищення і зерна, технічного обслуговування, контролю якості механізованих робіт. За оптимізації розмірів комплексу слід урахувати три групи визначальних факторів: умови роботи; організаційно-технологічні параметри; вихідні показники комплексу (агротехнологічні і економічні).

Розмір комплексу визначають за кількістю основних агрегатів, що входять до його складу. Всі інші агрегати комплексу вважаються веденими або обслуговчими. Основою до розрахування розмірів комплексів є вимоги виконання потрібного обсягу робіт і встановлені агростроки:

$$ n_{агр} = \frac{\Omega_{фіз}} {W_{агр} \cdot K_{зм} \cdot D_{р} \cdot K_{п.у}},         \tag{3.6.2} $$

де \(n_{агр}\) – кількість основних агрегатів;
\(\Omega_{фіз}\) – обсяг робіт, фізичних, га;
\(W_{агр}\) – середня змінна продуктивність одного агрегату;
\(K_{зм}\) – коефіцієнт змінності;
\(D_{р}\) – кількість робочих днів;
\(K_{п.у}\) – коефіцієнт погодних умов.

10. Контроль і оцінювання якості роботи

Якість збиральних робіт оцінюють за розміром допустимих утрат. Під час скошування у валки якість роботи жатки оцінюють за такими показниками, як висота зрізу, стан сформованого валка, втрати зерна й колосків.

Середню висоту зрізу стебел визначають вимірюванням стерні не менш як у десяти місцях. За різницею між найбільшою і найменшою висотою стерні роблять висновок про рівномірність висоти зрізування.

Втрати зерна після жатки визначають за кількістю втрачених зерен на 1 м². Зважуванням утрачених зерен обчислюють втрати на 1 га та у відсотках до врожаю.

Якість скошування круп’яних культур оцінюють за 9-бальною системою: 8...9 балів – «відмінно», 6...7 – «добре», 4...5 – «задовільно», 3 бали і менше – «незадовільно». Якщо втрати зерна перевищують норму, то незалежно від інших показників роботу бракують.

Припустимі втрати зерна (з урахуванням зональних умов) установлює головний агроном господарства з таким розрахунком, щоб загальні втрати (за збиральними машинами і від самопадіння внаслідок перестою хлібів) були мінімальними. При цьому можна керуватися зональними операційними технологіями і методичними вказівками.

11. Заходи з охорони праці під час збирання круп’яних культур

Розпочинати роботу можна лише тоді, коли шляхом повного огляду і регулювання впевнитись у повній справності всього агрегату.

Перед рушанням з місця обов’язково попередити про це сигналом всіх робітників, що в цей час перебувають на полі.

Під час роботи впродовж усього часу тримати у порядку робоче місце.

Забороняється сходити і сідати в трактор під час його руху.

Категорично забороняється вимикати на спусках зчеплення або передачу. Під час руху під ухил обов’язково вмикати першу передачу.

Під час перемикання швидкостей необхідно обов’язково загальмувати трактор.

Під час руху на узвіз перемикати швидкості забороняється. Всі операції щодо огляду, очищування, ремонту і регулювання вузлів і механізмів як трактора, так і сільськогосподарської машини мають проводитися за вимкненого двигуна.

Очищення робочих органів проводять обережно, враховуючи можливість самовільного опускання різальної частини в разі аварії гідропідіймача.

Перед курінням, прийманням їжі, води потрібно зняти спецодяг. Ретельно вимити з милом руки і обличчя, прополоскати ротову порожнину водою.

Під час дозрівання хлібів підвищується небезпека виникнення пожеж на полях. Відомо, що суха хлібна маса (вологість 7…7,5 %) може спалахнути від температури 150…200 °С. Вогонь, що виник від певного конкретного джерела, завдяки вітру, певному розміщенню в зоні горіння хлібостою, інтенсивному висиханню хлібної маси, що наближена до зони горіння та іншим факторам, поширюється полем з великою швидкістю (15…18 м/хв, а за сухої погоди і сильного вітру 400…500 м/хв).

Джерелами загоряння найчастіше можуть бути іскри випускних труб двигунів внутрішнього згоряння, тління солом’яної маси при контакті із розжареними деталями машин, від тертя під час намотування її на різні деталі, що обертаються, необережне поводження з вогнем людей, які в цей час перебувають на полі.

Відповідальність за пожежну безпеку на жнивах покладено на керівників господарств та інших власників. Вони призначають відповідальних за пожежну безпеку з числа фахівців, керівників виробництв та окремих працівників.

Працівники, яких відряджають на роботу із збирання врожаю, також мають бути проінструктовані про основні заходи пожежної безпеки. Для охорони полів у період дозрівання хлібів призначають дозорних і польових об’їждчиків.

Перед початком жнив усі механізатори складають протипожежний мінімум і отримують атестат з правом виконувати відповідні роботи. Водночас органи Держпожнагляду перевіряють протипожежний стан машин, обладнання, транспортних засобів.

Усі трактори і самохідні машини, що працюватимуть на жнивах, обладнують іскрогасниками, огородженнями випускних колекторів двигунів, вогнегасником і лопатою, а комбайни – двома вогнегасниками, двома лопатами, двома міцними мітлами (швабрами), кошмою (брезентом), баком з водою місткістю 40…50 л і заземлюючим пристроєм.

Кожний автомобіль, що транспортує продукцію на полі, обладнують іскрогасником, пінним вогнегасником і штиковою лопатою. Автомобілі-заправники і заправні агрегати, крім цього, повинні мати заземлюючий пристрій і замість пінного вогнегасника – вуглекислотний.

На початку дозрівання хлібів поля, що прилягають до лісних масивів, торф’яників, залізниць, автомобільних шляхів, обкошують і оборюють смугою завширшки не менше 4 м.

Хлібні масиви великих розмірів розділяють на ділянки, площа яких не перевищує змінної норми для комбайна, але не більш як 50 га. Між ділянками роблять прокоси завширшки не менше 8 м, зразу ж збирають цей хліб і посередині прокосу проорюють смугу завширшки не менше 4 м. Безпосередньо на хлібному полі площею понад 25 га, з якого збирають урожай, необхідно мати напоготові трактор з плугом на випадок пожежі. Вся сільськогосподарська техніка, яку залучають до збирання врожаю та перевезення зерна, повинна мати справні іскрогасники та засоби пожежогасіння.

Тимчасові майданчики для стоянки тракторів і комбайнів очищають від стерні, соломи, оборюють смугою завширшки 4 м. Їх розміщують на віддалі не менш як 100 м від будівель, токів і хлібних масивів. Тимчасові польові стани необхідно розміщувати не ближче 100 м від хлібних масивів, токів, скирт. Майданчики, відведені для польових станів, обкошують смугою завширшки не менше 4 м.

На польових станах, зерноочисних токах і на ділянках скиртування сіна й соломи мають бути відведені обладнані місця для куріння з написами «Місце для куріння».

Курити, виконувати роботи із застосуванням відкритого вогню в хлібних масивах і поблизу них, біля скирт сіна й соломи забороняється.

Під час роботи на машинах уважно стежать, щоб не протікало паливо і мастильні матеріали, справними були іскрогасники і випускні труби двигунів, не виникали іскри в системах електрообладнання, клеми акумуляторів були закриті ковпаками, а акумуляторні батареї – накривками. Періодично іскрогасники і випускні труби очищають від нагару.

Безпосередньо біля хлібних масивів необхідно передбачати трактор з плугом в робочому стані на випадок пожежі.

Питання для самоконтролю

1. Дати характеристику існуючим технологіями виробництва круп’яних культур.
2. Розкрити особливості підготовки ґрунту до посіву круп’яних культур.
3. Дайте характеристику комплексу машин для підготовки ґрунту до посіву круп’яних культур.
4. Які основні агронормативи під час посіву круп’яних культур?
5. Комплекс машин для сівби круп’яних культур.
6. Як провести технологічне налагоджування посівного агрегату?
7. Охарактеризуйте операції догляду за круп’яними культурами. Комплекс машин.
8. Розкрийте особливості збирання круп’яних культур. Вибір комплексу машин для збирання.
9. Назвіть основні агронормативи і допуски під час збирання.
10. Які особливості технологічного налагодження комбайна для збирання круп’яних культур?