Тема 3.8. Визначення технологічних процесів під час вирощування соняшнику та їх технічне забезпечення

1. Особливості основного і передпосівного обробітку ґрунту

Пряма сівба в стерню (No-till – нульовий обробіток) означає відмову від попереднього обробітку ґрунту взагалі, сіють сівалкою прямо в стерню.

У системах прямої сівби насіння розміщують у необроблений ґрунт, прямо на посівне ложе попереднього року з мінімальним вторгненням в сформовану структуру ґрунту. Солома і пожнивні залишки попереднього врожаю залишаються незайманими на поверхні, що створює добрий захист від вітрової і водної ерозії. Але це ставить високі вимоги до сівозміни, придушення самосіву і структури ґрунту. Водночас прямий посів являє собою найдешевший метод сівби. В областях, де врожайність обмежена кліматичними факторами такими, як кількість опадів і тривалість вегетативного періоду, прямий посів може бути єдиним способом досягти прибутку, якщо ці фактори обмежують урожайність більше, ніж фактори, які піддаються контролю: захворюваність рослин, живлення рослин і бур’янів.

Прямий посів культивуючими сівалками, такими як Rapid, більше нагадують неглибоку культивацію, ніж дійсно пряму сівбу, оскільки всю поверхню поля культивують Rapid-ом.

Ресурсоощадна технологія забезпечує, крім збереження такого важливого ресурсу, як праця, зниження матеріалоємності і підвищення енерго-економічності системи машин, яка оновлюється; передбачає оптимізацію затрат мінеральних добрив, зокрема і через збільшення виробництва і застосування високоякісних органічних добрив, зменшення витрат пестицидів через використання більш ефективних препаратів і економних способів їх застосування; зниження затрат цілого комплексу всіх інших ресурсів через поєднання технологічних операцій.

Прикладом ресурсоощадної та ґрунтоощадної технології є технологія Strip-till.

Strip-till або технологія посмугового обробітку ґрунту з одночасною сівбою поєднує деякі принципові переваги інших систем обробітку ґрунту: традиційної (на базі оранки), mini-till (мінімальний обробіток) і no-till (нульовий обробіток). Ця технологія передбачає розміщення поживних речовин безпосередньо в кореневій зоні культури. Розвиваючи технологію Strip-till як повноцінний елемент точного землеробства, досягають економії мінеральних добрив завдяки оптимальному їх використанню.

У комплексі агротехнічних заходів, спрямованих на вирощування високих врожаїв соняшнику, важливе місце займає основний обробіток ґрунту. Основний обробіток складається з двох операцій – лущення стерні і зяблевої оранки. Найкращий результат дає лущення, яке проводиться одночасно із збиранням зернових культур або відразу після збирання з мінімальним інтервалом на глибину 7…8 см.

Якщо поле засмічене коренепаростковими бур’янами, його лущать повторно після того, як відростуть розетки бур'янів, на глибину 12…14 см.

Двічі лущать поле також після кукурудзи, щоб подрібнити післяжнивні рештки рослин і краще їх приорати. Для цього застосовують оранку плугами із спеціальними пристроями, які виготовляють у господарствах (підрізувальні ножі до передплужників або розширювачі дна борозни до полиць).

Лущать стерню дисковими лущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15. Їх також можна використовувати для передпосівного обробітку ґрунту на глибину 4…10 см та для закриття вологи; лущильники ЛДГ-5 агрегатують з тракторами МТЗ-82, ЮМЗ-6Л, ПМЗ-80; ЛДГ-10 з тракторами ДТ-75М, Т-150 або Т-150К, ЛДГ-15 – з тракторами Т-150-05, Т-150К, ХТЗ-17021.

Проти багаторічних бур'янів, особливо на недостатньо зволожених або важких ґрунтах, краще застосовувати плуги-лущильники ПЛ-5-25 і ППЛ-10-25. Перший – причіпний з гідравлічним керуванням. Він призначений для лущення стерні на глибину до 12 см і переорювання ґрунту на глибину до 18 см.

Готуючи поле після кукурудзи, треба добре подрібнити її рештки, щоб вони не заважали проводити суцільні чи міжрядні обробітки посівів соняшнику. Для цього використовують дискові борони БДН-3, БДТ-7, БД-10.

Зяблеву оранку проводять після проростання бур'янів, але не пізніше, як через 15…20 днів після лущення стерні. Чорноземні ґрунти орють на глибину 27 см, а ґрунти з неглибоким гумусним горизонтом – на глибину орного шару.

Глибока оранка значно зменшує засміченість поля однорічними і багаторічними бур’янами. Тому рекомендують зяблеву оранку під соняшник проводити глибоко і обов’язково з передплужниками. Трактори К-700 і К-701 агрегатують із плугами ПТК-9-35 чи ПН-8-35, а трактори Т-150 і Т-150К – із плугами ПЛН-6-35 або ПЛН-5-35.

Для боротьби з вітровою ерозією ґрунту у Степу набуває поширення ґрунтозахисна технологія вирощування культур. Ґрунти при цьому не орють, а обробляють плоскорізами-глибокорозпушувачами КПГ-250, КПГ-2-150, КПУ-400. Але поле, оброблене в посушливий період, як правило, є брилистим, що призводить до непродуктивної втрати вологи з ґрунту та недружніх сходів і потребує додаткових операцій.

Передпосівний обробіток ґрунту розпочинають рано навесні боронуванням зябу важкими боронами БЗТС-1,0 в один-два сліди впоперек напряму оранки або вздовж діагоналі поля. Для кращого вирівнювання ґрунту до агрегату з борін 3БЗТС-1 чи 3БЗТУ-1 приєднують шлейф-борони. Боронують поля гусеничними тракторами ДТ-75М, Т-150, з якими на зчіпці СГ-21 агрегатують сім комплектів зубових борін і дев’ять комплектів шлейф-борін.

До початку сівби соняшнику поля також один чи два рази культивують. Перший раз на глибину 10…12 см у період, коли сіють ранні колосові культури, а другий – після масового проростання бур'янів перед сівбою соняшнику культиваторами, обладнаними стрілчастими лапами на 6…8 см. Інтервал між першою і другою культиваціями залежить від умов весняної погоди. У холодну весну другу культивацію проводять через два-три тижні після першої, а в теплу сприятливу – через 10…12 днів.

На чистих від бур'янів полях із легкими ґрунтами можна обмежитися однією культивацією на глибину 6…8 см перед сівбою (культиватори КПС-4, КП-4А, УСМК-5,4, КШУ-18, КШУ-12, КПШ-8).

Для боротьби з бур’янами під передпосівну культивацію вносять гербіциди. Інтервал між внесенням гербіцидів і їх загортанням у ґрунт має бути не більше 15…20 хв.

2. Агротехнічні вимого до сівби

Сівбу соняшнику виконують пунктирним способом із шириною міжрядь 70 см, відхилення ширини основних міжрядь – 1 см, стикових – 5 см. Пунктирні посіви в переважній більшості можна доглядати без затрат ручної праці, знищуючи бур’яни механізмами не лише в міжряддях, а й у рядках. За пунктирного способу висівають 8…10 кг/га насіння. На чорноземах його загортають на глибину 6…7 см, у посушливих районах – до 8…10 см. Відхилення від заданої глибини ± 1 см.

3. Комплектування, технологічне налагодження агрегатів на заданий режим роботи

Для посіву соняшнику застосовують агрегати: СУПН-12 – з тракторами Т-150К, ХТЗ-120; СУПН-8, СПУ-5,6, УПС-12, СУ-12 «Оріон», СПЧ-6М, СУПН-6, «Клен-5,6», СТВ-12 – з тракторами класу 14 кН. На полях України також використовують сівалки точного висіву John Deerе серія 1700 (рис. 3.8.1), Optima (рис. 3.8.2), Ноrsch (рис. 3.8.1), Kinze (рис. 3.8.2), Lemken та ін.

Технологічне налагодження агрегатів на заданий режим роботи, розрахування вильоту маркерів виконують так само, як і під час підготовки агрегатів для посіву кукурудзи (питання 3.7.3).

4. Операції догляду за посівами соняшнику. Комплектування та технологічне налагодження агрегатів

Важливим заходом є досходове боронування впоперек сівби агрегатами, які складаються з борін БЗСС-1, ЗПБ-0,6 або ЗОР-0,7. Його проводять до з’явлення сходів соняшнику через п’ять-сім днів після сівби, коли бур’яни проросли, але ще не вийшли на поверхню. За умов холодної погоди доцільно провести два досходових боронування: перше після сівби через 5…7, друге – через 10…13 днів, коли проростки соняшнику ще знаходяться нижче від заглиблення в ґрунт зубів борін. Швидкість руху МТА за досходового боронування до 6 км/год.

Післясходове боронування проводять у фазі двох-трьох пар справжніх листків і не раніше 10-ї години за швидкості агрегату 3…4 км/год. На дуже засмічених полях посіви боронують повторно до утворення трьох-чотирьох пар справжніх листків. Глибина обробітку 2…3 см, боронують поперек посіву, ступінь знищення культурних рослин до 10 %.

Ґрунт у міжряддях починають обробляти у фазі двох-трьох пар справжніх листків просапними культиваторами КРН-8,4, КРН-5,6 або КРН-4,2. Кількість розпушувань залежить від забур’янення, вологості і щільності ґрунту, стану рослин. Першу культивацію проводять на глибину 10…12, другу й третю – на 8…10 або 6…8 см. Для кращого розпушування на кожній секції культиваторів установлюють по одній стрілчастій лапі та по дві лапи-бритви. Вони добре підрізують бур’яни, не засипають сходи соняшнику і добре розпушують ґрунт.

Щоб не пошкодити кореневу систему і надземну масу, захисна зона за першої культивації має бути не менше 10…12, а за наступних – 12…15 см. За останніх обробітків культиватор обладнують загортачами КРН-52, КРН-53, які присипають бур’яни в рядках.

У разі вирощування соняшнику за інтенсивною технологією (вирівнювання зябу, внесення гербіцидів) посіви мають бути чисті від бур'янів. Тому потреба в проведенні операцій по догляду за посівами (до- і післясходове боронування, культивація міжрядь) відпадає. Лише в окремих випадках для боротьби з бур’янами, стійкими проти гербіцидів обробляють ґрунт у міжряддях.

Боронувальні агрегати комплектують одним рядом зубових борін. У більшості випадків легкими посівними ЗБП-0,6 або райборінками ЗОР-0,7, а на ущільнених ґрунтах – середніми боронами БЗСС-1.

Для міжрядного обробітку соняшнику використовують культиватори КРН-8,4, КРН-5,6 і КРН-4,2. Їх комплектують з тракторами класу 1,4…3. Вибирати агрегат для міжрядного обробітку соняшнику потрібно із врахуванням того, що ширина його захвату має дорівнювати ширині захвату посівного агрегату, оскільки є стикові міжряддя.

5. Збирання соняшнику. Агротехнічні вимоги. Підготовка поля до збирання. Вибір режиму та способу руху агрегатів

У загальному комплексі робіт з виробництва насіння соняшнику збирання соняшнику – найбільш складний і трудомісткий процес. Головна вимога до збирання – забезпечення збору насіння без втрат за мінімальних затрат праці і коштів та створення сприятливих умов для вирощування наступних культур.

Збирають соняшник зернозбиральними комбайнами із спеціальними жатками або пристроями (ПСП-1,5М, ПС-4, ПС-5, ПС-6, ПСП-10, ПСП-810) і подрібнювачами стебел.

Збирання високоолійних сортів соняшнику починають тоді, коли на полі залишається 10…15 % рослин з жовтими кошиками, а всі інші мають жовто-бурі і сухі кошики за вологості зерна близько 12…14 %. Тривалість робіт 6…7 днів. За висоти стебел до 1,25 м їх зрізують на відстані 15…20 см від поверхні поля; за довших стеблів висоту зрізування можна збільшувати. Втрати від недомолоту і недовитрясання не мають перевищувати 1 %. Подрібнення товарного насіння допускається в межах 2 %.

За умови, що в господарстві є сушильна техніка та велика площа посіву соняшнику, можна розпочинати збирання за вологості насіння 20…22 %. Слід ураховувати, що для тривалого зберігання придатне насіння з вологістю не більше 7…8 %. За підвищеної вологості насіння окислюється і олія стає непридатною для харчування.

Оптимальна тривалість збирання соняшнику – 5…6 днів. Якщо соняшник починають збирати у фазі повної стиглості, то на п'ятий день втрати від осипання насіння збільшуються в 2 рази, а на 15-й день у 12 разів.

Тобто збирання в ранні строки призводить до збільшення витрат енергоносіїв на сушіння, а залишення соняшнику на пні до фази повної стиглості супроводжується втратами насіння. Тому для прискорення збирання і одночасного достигання посіви обробляють десикантами: баста (2 л/га), домінатор (3 л/га), гліфоган (3 л/га), реглон (2…3 л/га), раундап (3 л/га). Використовують їх за вологості насіння 25…30 %. Найкраще десиканти діють за середньодобової температури повітря 13…14 °С. При цьому рослини припиняють вегетацію, одночасно достигають, збирання прискорюється на 7…8 днів. Зменшується ураження хворобами, підвищується продуктивність комбайнів, якість і врожайність насіння, збільшується вихід олії з 1 га, зменшуються витрати енергоносіїв. Починають збирати після обробки реглоном через 5…6 днів за вологості 12…14 %, коли 75…85 % кошиків побуріє. У разі обприскування раундапом чи гліфоганом збирають через 11 днів.

Найбільш прогресивна форма збирання соняшнику – збирально-транспортними комплексами. Основною частиною комплексу є комбайно-транспортні ланки, що мають по 2…4 комбайни, автомобілі-самоскиди або трактори з причепами. За оптимізації розмірів комплексу слід урахувати три групи визначальних факторів: умови роботи; організаційно-технологічні параметри; вихідні показники комплексу (агротехнологічні і економічні).

Розмір комплексу визначають за кількістю основних агрегатів, що входять до його складу. Всі інші агрегати комплексу вважають веденими або обслуговчими. Основою до розрахування розмірів комплексів є вимоги виконання потрібного обсягу робіт і встановлені агростроки:

$$ n_{агр} = \frac{\Omega_{фіз}} {W_{агр} \cdot K_{зм} \cdot D_{р} \cdot K_{п.у}},         $$

де \(n_{агр}\) – кількість основних агрегатів;
\(\Omega_{фіз}\) – обсяг робіт, фізичних га;
\(W_{агр}\) – середня змінна продуктивність одного агрегату;
\(K_{зм}\) – коефіцієнт змінності;
\(D_{р}\) – кількість робочих днів;
\(K_{п.у}\) – коефіцієнт погодних умов.

На полі усувають чи огороджують перепони, що утруднюють нормальну роботу збирально-транспортних агрегатів, і ділять його на загони так, щоб довга сторона була з півночі на південь. Рух агрегату обирають упоперек або проти напряму нахилу кошиків. Площу кожного загону визначають з розрахунку 2…3-добової роботи збирального агрегату. Ширина загінки звичайно в 6…10 разів менша за її довжину і кратна ширині захвату агрегату (кількість рядків у загінці для ПСП-10 кратна восьми). Стикове міжряддя не має потрапляти в захват комбайна. На довгих загінках через 400..500 м роблять поперечні прокоси (розвантажувальні магістралі) завширшки в два проходи агрегату для проїзду транспортних засобів. Під час збирання великих масивів слід застосовувати груповий метод роботи агрегатів. Напрям руху агрегату має збігатись із напрямом попередньої культивації. Під час збирання соняшнику з одночасним подрібненням і збиранням обмолочених кошиків на полях правильної прямокутної конфігурації з великою довжиною гонів застосовують тільки гоновий спосіб руху з правими холостими поворотами, а на полях з довжиною гонів 400…1000 м – доцільний гоновий спосіб з розширенням прокосу, який дає змогу утворити ширші (на 20…30 %) загінки без збільшення довжини холостих поворотів. Круговий спосіб руху рекомендується за довжини гонів менш як 400 м, а також на ділянках неправильної конфігурації.

Інтенсивна технологія виробництва соняшнику передбачає потокове проведення обмолоту і післязбиральної обробки вороху збирально-транспортним комплексом. Основу його становить комбайно-транспортна ланка, в яку входить від 2 до 5 комбайнів і відповідна кількість транспортних засобів. Останні закріплюють не за окремими комбайнами, а за ланкою загалом. Цим зменшується потреба в них на 15…20 %. Роботу організовують так, щоб кожний комбайн працював в окремій загінці, а насіння вивантажував у транспортні засоби знеособлено.

Для збирання соняшнику застосовують зернозбиральні комбайни ДОН-1500 з жаткою ПСП-10, КЗС-9 «Славутич» з жаткою ПЗС-8, «Лан» з жаткою ПСП-10 та низки зарубіжних комбайнів Класс, Джон-Дір, Массей Фергюсон із жатками ПЗС-8.

Перш ніж розпочати роботу в загінці, треба відрегулювати робочі органи комбайна відповідно до характеру стеблестою на конкретному полі.

Щоб забезпечити високу якість обмолоту, частота обертання барабана для комбайна «Дон-1500» має становити 240…300 хв^-1. Зазори між барабаном та підбарабанням регулюють для комбайна «Дон-1500» на вході – 40…50 мм, на виході 25…30 мм.

Післязбиральну обробку товарного насіння соняшнику раціональніше проводити на зерноочисно-сушильних комплексах типу КЗС або зерноочисних агрегатах типу ЗАВ. У тих господарствах, де соняшник займає відносно невеликі площі, використовують пересувні ворохоочисні машини ОВП-20А, ОВС-25, МС-4,5 висока продуктивність яких на очищенні соняшнику досягається за умови роботи в комплексі з ними пересувних зернонавантажувачів ЗПС-100 або ЗМ-60.

6. Контроль і оцінювання якості роботи

Під час збирання соняшнику визначають втрати і засміченість насіння. Загальні втрати обчислюють як різницю між фактичним і контрольним намолотом, а подрібнення – за трьома пробами, взятими під час розвантажування бункера комбайна розміром із сірникову коробку. У кожній коробці підраховують кількість цілого і пошкодженого насіння і підсумовують їх. Засміченість насіння в бункері визначають візуально. Допускається наявність у ньому дрібних шматочків кошиків і стебел (5…8 %). Втрати вільного насіння за контрольному обмолоту визначають підрахуванням кількості його на поверхні ґрунту в рамці завдовжки 1 м і завширшки 0,1 м (табл. 3.8.1).

Таблиця 3.8.1 Контроль і оцінювання якості роботи

Показники	Градація нормативів	Бал	Спосіб оцінювання
Загальні втрати, %	до 1,0…1,5 1,5…2,0 понад 2,0	3 2 0	Обчислюється як різниця між фактичним і контрольним намолотом
Дроблення насіння, %	до 2,0…2,2 2,2…2,5 понад 2,5	3 2 0	Взяти три проби під час розвантаження зерна розміром із сірникову коробку
Засміченість насіння, %	до 5,0 5,1…8,0 понад 8,0	2 1 0	Визначають шляхом проби

     

7. Заходи з охорони праці

Найбільш травмонебезпечним періодом у сільськогосподарському виробництві є проведення збиральних робіт. Це зумовлено максимальним напруженням, перенасиченістю праці, що призводить до помилкових дій, нехтуванням безпекою та відсутністю належного контролю за безпечним виконанням робіт з боку інженерно-технічного персоналу.

Збирання є завершальною операцією в технології вирощування сільськогосподарських культур.

Польові механізовані роботи із застосуванням сільськогосподарської техніки потрібно розглядати як роботи з підвищеною небезпекою, адже часто механізатор залишається на одинці з агрегатом, який може у будь-який момент потребувати ремонту. А це, в свою чергу, може спровокувати працівника до виконання дій, що не відповідають вимогам безпеки. Крім того, йому доводиться працювати понаднормово, у темний час доби, на віддалених полях, схилах, за несприятливих погодних умов, постійно зазнаючи впливу високих рівнів вібрації, шуму, температурних перепадів та інших чинників, що призводять до стомлення.

Перед початком збиральних робіт керівники господарств, фермери мають проводити певні організаційні профілактичні заходи для недопущення випадків травмування працівників на жнивах.

Для цього, в першу чергу, необхідно забезпечити:

• проведення інструктажів з охорони праці та пожежної безпеки з усіма працівниками, які братимуть участь у збиранні врожаю. Проведення інструктажів фіксують в журналах з охорони праці; інструктажі проводять інженерно-технічні працівники, які пройшли відповідне навчання (1 раз на три роки) і мають відповідне посвідчення;
• до роботи на тракторах та комбайнах допускати механізаторів віком не молодше 18 років, які пройшли медогляд, навчання та інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки і мають посвідчення на право управління конкретною сільськогосподарською технікою;
• зернозбиральні комбайни та інша техніка, яку залучають до роботи мають бути технічно справними, обладнані захисними кожухами, ущільнені для запобігання втратам урожаю;
• ознайомлення, під розписку, всіх водіїв та механізаторів із безпечними маршрутами руху транспортних засобів на території господарств;
• виокремити, позначити табличками та обладнати спеціальні місця для відпочинку та харчування працівників, забезпечити їх умивальниками, мийними засобами та рушниками;
• до початку робіт усіх працівників забезпечити спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту (рукавиці, окуляри, респіратори і т. інше), укомплектувати всю зернозбиральну техніку необхідним протипожежним устаткуванням та вогнегасниками, поповнити медичні аптечки для надання першої долікарської допомоги; забезпечити комбайнерів чистиками, різаками, щітками, спеціальними гачками для очищення різального апарата, решіт, молотарки та інших робочих органів зернозбиральних комбайнів;
• всі небезпечні вузли зернозбиральної техніки необхідно обладнати захисними кожухами, роботу без яких категорично заборонено;
• за колективної роботи на жнивах обов'язково призначають старшого; за роботи в загінці на збиранні зернових та під час перегонів комбайнів заборонено перебування на комбайні сторонніх осіб;
• всі види регулювальних, ремонтних, налагоджувальних робіт та технічного обслуговування сільськогосподарської техніки проводять тільки після повного зупинення всіх агрегатів;
• всі трактори та автомобілі, які братимуть участь у жнивах, мають бути обладнані справними іскрогасниками;
• заборонено працювати на комбайнах на схилах із кутом понад 15 градусів, на крутих схилах двері комбайна мають бути постійно відчинені та закріплені в цьому положенні, допустима максимальна швидкість 5 км/год.

Під час жнив велика робота ведеться на зернових токах. За такого виду робіт потрібно, щоб на виході до току висів плакат «Вхід стороннім особам заборонено», щоб бункери для зерна мали решітки або накривки і були обов'язково зачинені. Вмикання зерноочисних машин проводить відповідальний працівник, а під час технічного обслуговування або ремонту обладнання має бути зупинено та відімкнено від напруги. При цьому на рубильниках і пускових пристроях вивішують плакати «Не вмикати! Працюють люди!».

Питання для самоконтролю

1. Особливості ресурсоощадної, нульової (No-till) технологій та технології посмугового обробітку ґрунту (Strip-till).
2. Які особливості основного і передпосівного обробітку ґрунту під час вирощування соняшнику?
3. Які особливості обробітку ґрунту в районах вітрової ерозії?
4. Назвіть основні агровимоги до сівби соняшнику.
5. Охарактеризуйте комплекс машин для сівби соняшнику.
6. Укажіть основні операції і комплекс машин по догляду за посівами соняшнику.
7. Назвіть основні агронормативи і допуски до збирання соняшнику?
8. Як підготувати поле для збирання соняшнику?
9. Які особливості технологічного налагодження комбайна для збирання соняшнику?